Ось і перегорнута остання сторінка загадкової, фантастичної «Лісової пісні»…Але так захотілося побачити той чарівний куточок, що надихнув Лесю Українку на створення неперевершеного шедевру, пройтися тими стежками, якими ходила геніальна поетеса.
Тому 15 грудня студенти першого курсу відвідали Літературно- меморіальний музей- садибу в селі Колодяжне. Нас вразило, що все там відтворили так, як було за життя Лесі Українки. Адже тут поетеса прожила 15 років недовгого, але такого яскравого життя. Саме в цьому селі поетеса написала близько 80 літературних творів, займалася перекладами, записала 156 народних пісень, багато повір`їв і казок. Тож Колодяжне можна впевнено назвати творчою колискою Лесі. В експозиції музею- садиби є речі поетеси і родини Косачів, прижиттєві видання творів Лесі Українки та її матері Олени Пчілки. В «білому» будиночку, який звели спеціально для Лесі, і досі стоїть її письмовий стіл, приладдя, вазочка для квітів, чашечка, наче поетеса щойно вийшла з кімнати. А ще надзвичайно красивий старовинний рояль, на якому дозволили зіграти і нашій студентці Валентині Демчук. Садиба розташована серед чудової волинської природи з синіми плесами озер і величними соснами. Таємнича місцевість і багаті фольклорні традиції Волині щедро напували уяву Лесі.
Тож, вирушаючи додому, ми вже точно знали, де Леся Українка черпала свої рими та образи. Ймовірно, що без Колодяжного, не було б і натхненної історії про Мавку.