18 травня в Україні вшановують пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу – однієї з найтрагічніших сторінок історії ХХ століття. У 1944 році радянський тоталітарний режим здійснив жорстокий злочин – насильницьку депортацію кримських татар із рідної землі. Тисячі людей були позбавлені домівок, права на власну культуру, мову та майбутнє. Багато родин назавжди втратили своїх близьких, а біль вигнання став раною, що не загоюється поколіннями.
На жаль, трагічні події минулого набули нового відлуння після окупації Криму росією у 2014 році. Переслідування, утиски та вимушене переселення знову стали реальністю для кримськотатарського народу. Саме тому пам’ять про ці події сьогодні є не лише даниною минулому, а й нагадуванням про цінність свободи, людської гідності та права народу жити на своїй землі.
18 травня 2026 року для здобувачів освіти І-ІІ курсів викладач історії Вікторія МІСКЕВИЧ провела виховну годину «Незламність духу Криму», присвячену Дню пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Під час заходу студенти дізналися про трагічні події депортації 1944 року, причини примусового виселення та його тяжкі наслідки для цілого народу. Особливу увагу було приділено складним умовам життя депортованих, масштабам трагедії та багаторічній боротьбі кримських татар за повернення на Батьківщину, сучасним викликом, пов’язаним з окупацією Криму.
Для здобувачів освіти І курсу організатор культурно-дозвіллєвої діяльності Людмила БОЙКО провела годину пам’яті «Не виміряти трагедію словом, не зміряти печалі у роках». Захід став нагодою згадати трагічні й водночас героїчні сторінки історії кримськотатарського народу, вшанувати пам’ять невинних жертв та усвідомити важливість збереження миру, людяності й національної пам’яті.
Студенти ІІ–ІІІ курсів також переглянули документальний фільм «1944. Крим. Депортація» режисерки Фатіми Осман. Стрічка справила глибоке враження на присутніх і стала важливим нагадуванням про ціну свободи, силу історичної пам’яті та незламність народу, який попри всі випробування зумів зберегти свою ідентичність, культуру та віру у повернення додому.
В бібліотеці коледжу була презентована виставка «Сльози розтерзаного Криму: хроніка депортації».
Депортація кримських татар — це не лише трагедія одного народу, а спільний біль усієї України. Цей злочин став символом несправедливості й втрати, але водночас — символом незламної боротьби за право жити на рідній землі, берегти свою культуру, мову та національну гідність.
