Народилася 11 квітня 1996 року в селі Залізниця Корецького району Рівненської області. У 2011 році закінчила дев'ять класів Коловертівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

«Змалку мріяла про медицину. Усі ляльки були моїми пацієнтами. А ще мене дуже вабив білий халат. Отож закінчила Дубенський медичний коледж. Першим місцем моєї роботи став ФАП у селі Даничеві, де я рік була завідувачкою», — розповідала Катерина в інтерв’ю 2020 року.

Згодом уклала контракт на проходження військової служби. З 2014 року на передовій неодноразово рятувала життя захисників і захисниць України. Під час служби в ЗСУ навчалася в Національному університеті водного господарства та природокористування за спеціальністю «Фізична терапія, ерготерапія», розуміючи важливість реабілітації поранених побратимів і посестер.

«Життя дуже легко втратити. Вирішила, що не можу бути осторонь, просто не можу, маю допомагати бійцям і піклуватися про них. Я тут заради того, щоб війна закінчилася, щоб допомогти людям і врятувати якомога більше життів», — сказала Катерина.

У цивільному житті любила сукні та підбори. Дуже любила вишивати: сідала за вишивку в хвилини відпочинку навіть під час служби. Посестри пропонували допомогу, але Катерина вишивала не за схемами, а так, як бачила душею. За спогадами мами, біле плаття вишила сама під час оборони Луганщини. Батьки намагалися переконати доньку бути цивільним медиком, але вона знову й знову перепідписувала контракти.

З 2016 року сержант Ступницька проходила службу на посаді санітарного інструктора медичного пункту 3-го механізованого батальйону 14-ї окремої механізованої бригади в місті Володимир Волинської області.

8 березня 2022 року тривали важкі бої за визволення Макарова Київської області, захопивши який ворог мав намір оточити Київ із заходу. Під час бою підбили екіпаж танка командира першої роти. Катерині вдалось евакуювати поранених командира та всіх членів екіпажу. Вона надала їм першу медичну допомогу, вивезла в безпечне місце, а сама повернулася до підрозділу.

«Поранені були майже всі: важчих забрали, легші залишилися на позиціях. Катя на собі цілий день виносила «двохсотих» і «трьохсотих». Таке маленьке дівчатко таких дядьків витягувала і під такими обстрілами — я б не повірив, якби сам не бачив. Зокрема, витягла і командира взводу», — згадує побратим Василь Швець.

Ввечері окупанти нанесли низку ракетно-бомбових ударів, влучивши в будівлю медичного штабу. Побратими до останнього вірили, що Катерину ще можна врятувати, розбираючи завали з надією. Проте, внаслідок удару вона загинула.

Прощання з героїнею відбулося 11 березня 2022 року в місті Корець Рівненської області. 12 березня її поховали в рідному селі. У Катерини залишилися батьки та молодші брати. Власної сім'ї вона не встигла створити.

Нагороди та вшанування пам'яті:

• Звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно);
• У жовтні 2022 року на честь Ступницької перейменовано колишні вулицю та провулок Пушкіна в Корці Рівненської області;
• 8 грудня 2022 року вулицю Уляни Громової в Солом'янському районі Києва перейменовано на честь Катерини Ступницької;
• У Рівному на честь Ступницької названо вулицю в новому мікрорайоні «Гармонія».

ТИХА ПАМ'ЯТЬ! СИЛЬНА ВДЯЧНІСТЬ!