29 вересня – 83-ті роковини від початку масових розстрілів, здійснених гітлерівцями у Бабиному Яру 29-30 вересня 1941 року. Ця київська місцина, що стала мовчазним свідком злочину нацистської Німеччини та її репресивної машини, перетворилася на один з всесвітніх символів Голокосту. Бабин Яр став місцем найбільшого масового поховання жертв нацизму в Україні.

   Масові страти в ньому тривали усі два роки німецької окупації – там знайшли свою смерть полонені червоноармійці,члени ОУН, радянські підпільники, роми, українці, пацієнти психіатричної лікарні, заручники з-поміж цивільного населення. Те, що відбулося, увійшло в історію як одна з наймасовіших акцій знищення мирного населення в ході Другої світової війни.

     Гуртківці історико-краєзнавчого гуртка «Погорина» Мар’яна Смаглюк та Катерина Чернюк підготували інформаційну годину «Трагедія Бабиного Яру – в серці українського народу». Вікторія Міскевич, викладач історії України, підготувала для студентів першого курсу інформаційний дайджест «Праведники світу – українці». Пізнавальним  для студентів було відео  «Бабин Яр. Живий» та аудіовізуальна інсталяція «Дзеркальне поле». Організатор культурно-дозвіллєвої діяльності Людмила Бойко та активісти  студентського самоврядування підготували куточок пам’яті «Бабин Яр: без права на забуття».

     Трагедія Бабиного Яру – це не тільки фізичне знищення людей, а й спроба стерти пам’ять про них. Залишаючи Київ, нацисти намагалися приховати сліди своїх злочинів. Навіть вони розуміли, що за вчинене звірство їх чекає неминуча кара.

    Тому сьогодні, коли   проводимо зустрічі та пам’ятні заходи, які вшановують  пам’ять про трагедію Бабиного Яру, ми відновлюємо історичну справедливість. Віддаємо данину пам’яті і поваги тим, хто був вбитий у Бабиному Яр. Віддаємо данину пам’яті й тим, хто не змовчав, не дав приховати цей страшний злочин, стерти його зі сторінок історії.