Тра­ди­цій­на зус­тріч ви­пус­кни­ків Ду­бенсь­ко­го ме­дич­но­го ко­лед­жу від­бу­лася 28 травня у місь­ко­му Бу­дин­ку ді­тей та мо­ло­ді. На зуст­річ при­бу­ли ви­пуск­ни­ки від 1959 ро­ку ви­пус­ку до 2015 ро­ку.
Гос­тями свя­та бу­ли аку­шер­ки, фельд­ше­ри і ме­дич­ні сест­ри з Оде­си, Санкт-Пе­тер­бур­га, Хар­ко­ва, Рів­нен­щи­ни, Львів­щи­ни, Во­ли­ні, Хмель­нич­чи­ни та по­чес­ні вик­ла­да­чі ко­лед­жу: Со­ло­вей Ка­те­ри­на Ве­не­дик­тів­на, Слас­тьов Сер­гій Фе­до­ро­вич, Мо­та Ган­на Кузь­мів­на, Зем­баль Юрій Ми­ки­то­вич, Са­юк Ме­фо­дій Ар­те­мо­вич, Жа­ра Орес­та Ярос­ла­вів­на. Їх знають не од­не по­ко­ління ви­пус­кни­ків нав­чаль­но­го зак­ла­ду. Хви­ли­ною мов­чання при­сут­ні вша­ну­ва­ли всіх, хто ві­дій­шов у віч­ність: сво­їх од­но­груп­ни­ків та пе­да­го­гів. Зуст­річ про­хо­ди­ла в теп­лій, друж­ній ат­мос­фе­рі. Зга­дую­чи ро­ки нав­чання, ви­пуск­ни­ки роз­по­ві­да­ли ці­ка­ві іс­то­рії зі сту­дентсь­ко­го життя, дя­ку­ва­ли своїм ке­рів­ни­кам груп, вик­ла­да­чам за те, що вчи­ли не ли­ше для «шко­ли, але і для життя». Ві­ра Дом­бровсь­ка, ви­пуск­ниця 1965 ро­ку, піс­ля за­кін­чення  учи­ли­ща, що­ро­ку ор­га­ні­зо­ву­ва­ла зус­тріч своїх од­но­груп­ниць і не про­пус­ти­ла жод­ної ЗУ­СТРІ­ЧІ, з де­сяти про­ве­де­них ко­лед­жем в ос­та­нні ро­ки, то­му од­нією з пер­ших от­ри­ма­ла звання «Бе­ре­гиня зус­трі­чей ви­пус­кни­ків Ду­бенсь­ко­го ме­дич­но­го ко­лед­жу». З ві­таль­ним сло­вом до при­сут­ніх звер­ну­лася ди­рек­тор ко­лед­жу, кан­ди­дат ме­дич­них наук На­дія Венг­рин, яка є ви­пуск­ни­цею 1981 ро­ку. Во­на роз­по­ві­ла про ос­нов­ні ета­пи роз­вит­ку нав­чаль­но­го зак­ла­ду, про йо­го сьо­го­дення. На дум­ку ди­рек­то­ра,  го­лов­ни­ми ді­йо­ви­ми осо­ба­ми  ко­лед­жу є, без­пе­реч­но, ви­пус­кни­ки, вик­ла­да­чі, сту­ден­ти, во­ни – гор­дість ко­лед­жу, йо­го 70-літня іс­то­рія. Змі­нюються, дос­ко­на­лі­ши­ми стають за­со­би нав­чання, су­час­но­го виг­ля­ду на­бу­вають нав­чаль­ні ауди­то­рії ко­лед­жу, але не підв­лад­ні ча­су ви­мог­ли­вість, лю­дя­ність і ви­со­кий про­фе­сіо­на­лізм йо­го вик­ла­да­чів. Екс­кур­сія у сті­нах рід­но­го ко­лед­жу вик­ли­ка­ла спо­га­ди про  юність, про пер­ше ко­ха­ння, про про­фе­сій­не ста­нов­лення. В му­зей­ній кім­на­ті ар­хів­ні фо­то по­вер­та­ли кож­но­го у ми­ну­лі не­за­бут­ні і не­пов­тор­ні ча­си сту­дент­сько­го життя. Дов­го три­ва­ло в цей день спіл­ку­ва­ння в тіс­но­му ко­лі од­но­груп­ни­ків та їх нас­тав­ни­ків.