«Я маю те, що в сер­ці не вми­рає…» – са­ме під та­кою наз­вою 14 бе­рез­ня від­бувся у Ду­бе­нсько­му ме­дич­но­му ко­ле­джі лі­те­ра­тур­но-мис­тець­кий ве­чір, при­свяче­ний па­м’яті Та­ра­са Шев­чен­ка. Арти­сти Рів­ненсь­кої об­ла­сної фі­лар­мо­нії у ху­дож­ній фор­мі роз­по­ві­ли про ти­та­на ук­ра­їнської пое­зії, про сто­рін­ки з йо­го життя, бо­лі та страж­дання, ко­ха­ння та осо­би­сті тра­ге­дії. Сту­ден­ти Ду­бе­нсько­го ме­дич­но­го ко­лед­жу, ус­ві­до­млюючи ме­ту лі­те­ра­тур­но-му­зич­но­го ве­чо­ра та зва­жаю­чи на ос­та­нні по­дії у кра­їні, які зму­шують ус­іх об’єдна­тися дов­ко­ла пат­ріо­тич­ної ідеї, вдяг­ну­ли ви­ши­ва­нки, їх­ню іні­ціа­ти­ву під­три­ма­ла час­ти­на вик­ла­да­чів. При­су­тні ма­ли мож­ли­вість по­чу­ти дек­ла­му­вання вір­шів у ви­ко­на­нні справ­жніх арти­стів. Со­ліс­ти та му­зи­ка­нти фі­лар­мо­нії ча­ру­ва­ли май­стер­ним ви­ко­на­нням вір­шів ос­но­во­по­лож­ни­ка укра­їнської мо­ви, що ста­ли піс­нями, про­буд­жу­ва­ли у сер­ці спів­чуття до сер­деч­них страж­дань пое­та та да­ру­ва­ли не­за­бут­ні спо­га­ди. На­сам­кі­нець май­бут­ні ме­ди­ки по­да­ру­ва­ли ар­тис­там щед­рі оп­ле­ски та кві­ти, а вик­ла­да­чі вис­ту­пи­ли із ко­рот­ким сло­вом, по­дяку­вав­ши ви­ко­нав­цям за хви­ли­ни спра­вжньо­го спіл­ку­ва­ння з мис­тец­твом.